Олег Петрович Лаєвський хоча й не провів у якості воротаря за основну команду жодної офіційної гри, назавжди залишиться в історії київського «Динамо», й на це є своя вагома, цілком історична причина.

Свій, із Подолу!

Народжений у Києві, на Подолі, 13 січня 1922 року хлопчина пройшов усі щаблі неофіційного дворового та офіційного дитячо-юнацького футболу в київському “Спартаку”. Своєю грою за першу команду “Спартака” він привернув увагу Михайла Бутусова, який очолив “Динамо” на початку 1941 року. Лаєвський був запрошений до команди та пройшов весняні збори.

Ворота “Динамо” захищали легендарний уже тоді Антон Ідзковський, досвідчений Микола Трусевич, і тому на місце в основному складі Олегу важко було розраховувати. Він постійно грав за другу динамівську команду, брав участь у турне команди Західною Україною, де поряд із молоддю грали досвідчені Василь Правовєров, Абрам Лерман, Павло Комаров, Петро Лайко.

Якби не війна...

16 червня у грі чемпіонату в Харкові Лаєвський був дублером Трусевича. Оскільки в наступній грі, запланованій на 22 червня проти московських армійців, не могли грати Трусевич (травма) та Ідзковський (сімейні обставини), Бутусов вирішив задіяти у воротах Лаєвського. Всі ретельно готувалися до гри, яка мала відбутися на новому Республіканському стадіоні, але гру зірвала війна.

Після важкої евакуації Олег Петрович опинився в Омську, де закінчив загальновійськове училище та грав за місцеве “Динамо”. 1943 року його було відряджено до Війська Польського, де він і воював до завершення війни. Брав участь у штурмі Рейхстагу, й 2 травня 1945 року залишив там свій напис “Олег Лаевский – Динамо Киев”.

Завжди з футболом!

Після війни служив у Польщі, де грав у першості країни за команди міст Щакова та Слупська. 1947 року повернувся до Києва, де “Динамо” знову очолив Бутусов, але через певні обставини відновлення виступів за “Динамо” не сталося. Натомість Олег Петрович ще кілька років грав за київських армійців поряд із колишніми та майбутніми динамівцями Віктором Севастьяновим, Миколою Голяковим, Віталієм Голубєвим.

Далі була велика кар’єра тренера, арбітра, організатора київського футболу. Лаєвський працював майже до дев’яноста років та завершив трудовий шлях працівником дитячо-юнацької футбольної школи “Зміна” на Оболоні.

Роки та старі травми даються взнаки, але й зараз Олег Петрович, майстер спорту СРСР, Заслужений тренер України, який має звання “Почесний динамівець” та всі можливі відзнаки Федерацій футболу України та Києва, жваво цікавиться футбольними подіями та радіє перемогамкоманди свого життя – київського «Динамо».

Джерело: ФК Динамо