01.10.2022     
 
      
  


Премьер лига

Первая лига

Вторая лига

Головна » 2015 » Червень » 17 » Фещук: «Шуфрич-младший не отвечает за свои слова»
                                                  Просмотр товара
22:55
Фещук: «Шуфрич-младший не отвечает за свои слова»

Інтерв’ю з Максимом Фещуком розкриває тему, чим насправді є сучасна Говерла: йшлося про всі клубні процеси та персонально про Нестора Шуфрича, Шуфрича-молодшого, Шіца, Грозного.

– Давайте структурно розглянемо Говерлу, як клуб: яка у нього внутрішня вертикаль влади? Хто за що відповідає?
– Мені складно відповісти на це запитання, тому що за півтора роки я так і не зрозумів, хто і за що в Говерлі відповідає. Цей клуб неподібний на решту, тому що реально умов для росту та прогресу футболістів поки немає. Кажу «поки», хоча скидається на те, що їх ніколи і не існуватиме, не знаю.

– Хто приймає всі ключові й остаточні рішення?
– Взагалі клуб фінансує Нестор Іванович, а за всім слідкує його син Олександр Несторович. Ну і В’ячеслав Вікторович (Грозний. – Ан. В.), повірте, відіграє далеко не останню роль у клубі, тому що всіма організаційними питаннями займається саме тренерський штаб, помічники головного тренера.

– Яка роль Олександра Шуфрича: наскільки активно він присвячує себе роботі в клубі?
– (Усміхаючись) Ну, дивіться, я вам так скажу: зі слів Олександра Несторовича, підкреслюю, з його слів, клуб йому потрібен, йому потрібна команда, він її любить, любить футбол узагалі, і в Говерлі від нього залежить усе. А коли доходить до конкретних запитань до нього, він завжди говорить: «Від мене нічого не залежить, є ж батько, який і фінансує клуб».

– А яка роль генерального директора Івана Шіца?
– Він займається всіма отими паперовим справами, може розписати якісь гарантійні листи чи ще щось, от і все. Якщо чесно, то я й не знаю, чим він глобально займається. Хоча для клуба він, як вірний пес, – робить усе можливо, щоби Говерли існувала. Але, зрозумійте, в такому вигляді, як цей клуб існує, хіба він має на це право? Як оцінювати роботу зокрема й генерального директора, бачачи, в якому стані клуб?

– Коли у новачків Говерли, наприклад, у легіонерів виникають якісь побутові проблеми, до кого в клубі можна звернутися з проханням їх вирішити?
– Всі йдуть до тренерів: до головного, або помічника В’ячеслава Вікторовича, Олексія Величка. До генерального директора з такими проханнями не звертається ніхто. Можуть, звичайно, звернутися до Олександра Несторовича, але він рідко буває в Ужгороді, він більше в Києві перебуває. Інколи можуть звернутися до капітана команди, Шацьких, у мене могли попросити, щоб я подзвонив Олександру Шуфричу й щось передав. Але (усміхаючись)… важко все, організаційний рівень майже на нулеві.

– Бодай у чомусь керівники та інші менеджери, юристи клубу, решта працівників проявляють професіоналізм? Тобто, є якісь моменти життєдіяльності Говерли, до яких не може бути претензій?
– Мені важко навіть когось виокремити. Навіть не так. Просто ми всі так уже змучилися цими постійними порожніми обіцянками про те що все буде добре, що немає сил звертати увагу на щось інше. Реальність така, що харчування в клубі немає – їжте, де хочете, і я, чесно кажучи, не знаю, де їли молоді хлопці, в котрих немає сімей. Останні два місяці, а то й більше, ігрову форму ми носили прати додому. Бази в Говерли немає. Тобто, виокремити якісь позитивні процеси неможливо.

 При переговорах щодо підписання контракту з вами, хто в клубі брав активну участь від клуба? Тобто, хто давав обіцянки, що все буде добре?
– Тут варто розуміти, що якби мені сьогодні запропонували перейти в Говерлу, я б не перейшов би нізащо в житті. І півроку тому я в Говерлу не перейшов би, і, якщо відверто, рік тому теж. Минулого літа, умовно кажучи, якби в мене не було інших варіантів, я все одно почекав би, але не підписав контракт із Говерлою. Коли ж я приходив у клуб взимку півтора роки тому, то заборгованість була один-два місяці, не було таких проблем, а підбір виконавців створював дуже хорошу команду. Я не міг підозрювати, що за півроку в клубі не побачу жодної гривні! Прийшовши в клуб у січні, перші свої гроші побачив у кінці серпня чи на початку вересня. А щодо того, хто тоді проводив переговори, то, повірте, нам і В’ячеслав Вікторович говорить, що все буде нормально, можливо, він просто передає інформацію від Нестора Івановича, але сказав, що нам мають ось-ось заплатити за весь 2014 рік. Спілкувався кілька днів тому з Олександром Шуфричем, він сказав, що команда існуватиме стовідсотково. Ну, хоч у цьому він сказав правду, бо якщо вже дали ліцензію, то, мабуть, клуб справді існуватиме. Але для кого ця ліцензія отримана? Мабуть, суто для себе, бо на цю хвилину (розмова відбулася в середу по обіді. – Ан.В.) я, як гравець цієї команди, не знаю жодних планів Говерли.

– Олександр Шуфрич, на ваш погляд, грається у футбол на правах таткового сина, чи у нього є завдатки футбольного менеджера?
– Я бачу ситуацію так: його батько, мабуть, звертає увагу хіба на результати команди, але я не можу сказати, що він любить футбол, бо за півтора роки жодного разу не бачив його на наших матчах. Розмовляючи ж із Олександром Несторовичем, висновки інші: він футбол любить, цікавиться ним, закінчує різні курси… загалом, це його. Але, розумієте, дуже багато розмов та обіцянок, а нічого не виконується. За півтора роки я не пам’ятаю жодного випадку, коли б Олександр Шуфрич щось сказав, а потім зробив. Жодного разу не було, щоби він відповів за свої слова. Жодного.

– Тобто, це та людина в клубі, яка найбільше обіцяє і найменше робить?
– Це людина, яка, за словами самого ж Олександра Шуфрича, лише передає слова свого батька, не виконуючи жодних обіцяних справ. Але він спочатку сам обіцяє, а лише згодом, коли чергова обіцянка не виконана, каже, що батько його самого підвів і з самого початку то була не його, а батькова обіцянка. Загалом, «з’їжджає», що не він винен. Хоча зайти в роздягальню і «напихати», що погано граємо, він може. А те, що ми більше року не отримуємо зарплату для нього значення немає – все нормально.

– Ситуація: заходить після матчу Шуфрич-молодший і «пихає» таким футболістам, як от Шацьких. Які емоції це викликає особисто у вас: сміх чи бажання дати по пиці?
– Якщо чесно, деколи це викликає усмішку, а деколи просто пропускаєш повз вуха і не сприймаєш. Я буду відвертим і поясню свою точку зору з цього приводу: будучи на посаді Олександра Несторовича, тобто, будучи віце-президентом, він має право «пихати». Але тільки в одному випадку – коли він платить гроші, і клуб виконує перед футболістами свої контрактні зобов’язання. Хай би тоді заходив у роздягальню і висловлював якісь претензії. А в нинішній ситуації, коли зрозуміло всім, як непросто нам, футболістам, я на його місці взагалі не заходив би у роздягальню – мені було би соромно дивитися хлопцям в очі. А тут – претензії, нові обіцянки, і знову їхнє невиконання.

– Хтось наважувався сказати Олександру Шуфричу в очі, що він тріпло?
– Повірте, якщо Олександр Несторович – адекватна людина, то він сам усе повинен розуміти. Ось спитайте у нього при нагоді в інтерв’ю, чи розуміє він, що постійно щось обіцяє і ніколи нічого не виконує? Ось так йому і поставте запитання. Зрештою, я можу наперед дати його відповідь: «Це обіцяю не я, а батько, я тільки передаю його слова». Слова, які з часом завжди стають порожніми. Але ж тоді виникає друге питання: нащо ж тоді він у клубі?
 
– Нестор Шуфрич взагалі не з’являється в клубі, чи, можливо, була змога поспілкуватися з ним, скажімо, перед стартом минулого сезону?
– Ні, я його жодного разу не бачив. З ним спілкується тільки В’ячеслав Вікторович. Не знаю, правда, про що. Але ось після останньої такої розмови Грозний сказав футболістам, що нам обіцяють виплатити частину грошей, а якщо нічого не заплатять, то ми не зберемося. Тепер ми хочемо побачити, чи дотримається він свого слова, як тренер.

– У Говерли немає власного стадіону, тренувальної бази, де могли б переночувати футболісти, харчування, прання форми, майже немає власних футболістів на контрактах у першій команді… Що взагалі є у власності клуба з того, що може ідентифікувати Говерлу, власне, як професіональний клуб?
– Чесно – навіть не знаю, що у них є у власності. Мені легше сказати, чого в них немає, і я вже це зробив. Ну, м’ячі та ігрова форма є, тренувальна форма навіть є. Що ще – не уявляю.

– Скільки комплектів форми видавалося футболістам на сезон? Футболкою могли дозволити собі обмінятися після матчу?
– Ви що! Якщо обміняєшся футболкою, то треба компенсувати її купівлю за власний рахунок. Лише по завершенні сезону отримав змогу забрати форму на пам’ять. Сподіваюся, на новий сезон клуб купить нову форму. 

– Щодо харчування: як я розумію, у спортсмена-професіонала має бути відповідний раціон. У Говерлі ж кожен сам слідкує за тим, що і скільки він їсть?
– Це взагалі парадокс. Я такого ще не зустрічав, щоби футболістів не харчували. Ти хочеш – їси, хочеш – ні, питань немає, але правильне спортивне харчування для футболістів є обов’язковим.
 
– Проблеми з зайвою вагою часті в Говерлі?
– Повірте, я можу навіть про себе сказати – у мене не раз була зайва вага впродовж сезону, і я нині критично до себе ставлюся, розуміючи, що й зараз вона є. Але треба розуміти масштаби проблеми, зайва вага на тлі якої – незначна річ. Ситуація в клубі некерована. Скажіть, як тренер може управляти процесом, коли половина футболістів, орендовані хлопці, отримують зарплату, а інша половина – ні? Про що можна говорити, коли у клуба взагалі немає медикаментів? Їх за свій рахунок купує лікар чи тренер. Далі – відновлення просто «нуляче». Умов для прогресу команди немає. Клуб може існувати хіба в такому вигляді, як нині.

– Поширена думка: так, футболістам не платять, але ж коли платили, то це було десятки тисяч доларів, тому їм не варто скаржитися. Особисто ви відчуваєте елементарні фінансові проблеми на собі, чи зберігання з минулого дають змогу почуватися комфортно й нині?
– Ви маєте розуміти, що таке зберігання і що таке 14 місяців без зарплати. Як ви думаєте, гроші мають таку властивість – закінчуватися? Повірте, певний час ресурсів, зароблених раніше, вистачало. Але чим далі, тим складніше. Уже деколи в чомусь доводиться собі відмовляти, у чомусь – економити, хоча раніше ніколи цього не робив. Але треба розуміти причину, чому так. І вона не в тому, що я сиджу на дивані й нічого не роблю. Ні – я працюю! І це мене найбільше гнітить. Не я ж запропонував клубу підписати зі мною контракт, навпаки – мене запрошували в Говерлу, пропонували, запитуючи, чи я погоджусь перейти в цей клуб. Я погодився. Ну так розраховуйтесь! Якщо я не влаштовую роботодавця – можу піти, але ти мені заплати зароблене. У мене ще півтора роки контракту з Говерлою, але я не претендуватиму на гроші за цей час. Із розумінням підійду до питання, і вимагатиму лише зароблені кошти.

– В’ячеслав Грозний займає повсякчас таку позицію: не критикує керівництво і заявляє, що вірить йому, а його футболісти навпаки – буквально кричали про те, що не вірять керівникам Говерли. Відповідно, які стосунки у футболістів були з Грозним?
– Як я вже говорив, В’ячеслав Вікторович сказав, що якщо нам не заплатять, то ми не зберемося. Ми це почули і чекаємо. А щодо стосунків, то він взяв багато молодих орендованих і сказав: «Не хочете – не грайте, я тоді гратиму з молодими». От і все.

– У вас є претензії до нього щодо людських якостей у цій складній ситуації? Чи навпаки – він тримався молодцем і ви на його місці все робили б так само?
– Нам, футболістам, В’ячеслав Вікторович, завжди лише дякував за те, що ми виходимо і граємо в такій ситуації. Це правда. Також він завжди повторював, що він у такій самій ситуації, що й ми. Як би вчиняв на його місця я? Давайте це питання залишу без коментарів. Якщо я колись буду на місця В’ячеслава Вікторовича у його нинішній ситуації в клубі, то побачите, як я вчиню. Зараз же мені некоректно відповідати на це запитання.

– Ви вірите, що В’ячеслав Грозний не отримував зарплату стільки ж, скільки й футболісти?
– (Після дуже довгої паузи) Хотілося б у це вірити. Сподіваюся, це правда.   

– Ви готові страйкувати, про що говорили публічно Святослав Сирота та Олег Печорний у контексті футболістів, яким заборгували клуби?
– Існує безкарність, тому інакше й бути не може – підтримую цю ініціативу двома руками, бо я – за справедливість. Клуб підписав із ФФУ якийсь меморандум, точка зору футболістів не враховувалась. Тобто, ситуація яка: щось не подобається, навіть якщо вам не платять більше року? То йдіть із клуба. Так виходить? Я не розумію, чому ніхто не домовляється з футболістами? Гаразд, меморандум, але якщо клуб не виконає свої обіцянки до 31 грудня, що тоді? Візьміть приклад Металіста. На скільки я знаю, там ведуться розмови, переговори, домовленості з футболістами. У Говерлі нічого цього нема.

– Є бажання звернутися до керівників атестаційного комітету ФФУ, які видали атестат Говерлі?
– Людям, які видали атестат цьому клубові, я передам ось що: сподіваюся, ви робили це свідомо, подумавши при цьому не лише про себе, а й про футболістів. Сподіваюся, Говерла таки дала стовідсоткові гарантії, що почне розраховуватися з гравцями. Тільки цей чинник може якось обґрунтувати ваш вчинок. Клубу спокійно вручають атестат, а я цього зрозуміти не можу. Не розумію, як рухатися далі, тому що на сьогоднішній день іде 14-ий місяць заборгованостей Говерли переді мною, зі мною ніхто не веде жодних перемовин. Я спілкувався з Олександром Шуфричем, він говорить: «Все скоро буде… скоро буде…ще трішки, ось-ось і буде». І нічого нема. Тільки суцільна брехня. Футболістам так нічого й не виплатили перед відпусткою. І якщо клуб справді почне розраховуватися з чинними гравцями Говерли та візьме когось в оренду – це буде ще логічно, але якщо підписуватиме контракти з новими футболістами, це взагалі буде цирк. Тут просто купа боргів. І я не знаю, які гарантії дає меморандум. Зрештою, я чув, ніби клуб має вести переговори з гравцями, але ніхто ні з ким поки не домовлявся.

– Які плани першої команди на найближче майбутнє та особисто у вас?
– Сьогодні 17 число, деякі клуби ліги вже вийшли з відпустки, деякі – мають чіткі плани щодо міжсезоння. У Говерлі нема нічого подібного. Жодне зібрання взагалі не заплановане наразі. Я гадав, що підемо у відпустку хоч із якимись грошима. Нам постійно обіцяли. Ми, футболісти, свою роботу виконували чесно, згідно контрактів. І ми навіть не нагліли. Хоча могли, наприклад, не виходити на матчі. Але ж ні – грали для вболівальників, для українського футболу.

Тепер найлегше взяти і піти. Але ж для чого я тоді ці 14 місяців працював? Щоби просто взяти й піти? Ні, я хочу розставити всі крапки над «і». Так, я можу піти в інший клуб, але ж, хлопці, давайте тоді розраховуйтесь, і я пішов! Давайте для початку 2-3 зарплати, підпишемо ще певні папери, і почнемо працювати. Але ж ні. Так ось: люди, які дали атестат Говерлі: сподіваюся, ви розумієте, що зробили.

– Ви вірите, що Говерла почне розраховуватися з футболістами, згідно меморандуму?
– (Сміється) Коли нам казали перед матчем з Дніпром, що нам дадуть гроші, я вже не вірив. Коли нам казали, що «ось-ось будуть гроші» уже після матчу з Дніпром останнього туру, я теж не вірив. Була якось ситуація: команда вже хотіла не виходити на гру проти Шахтаря в останньому турі першої частини чемпіонату. Так Олександр Шуфрич дивом привіз усім по половинці зарплати, та й то – не всім, і почав обіцяти, що наступного після матчу тижня буде знову зарплата. Ніяких грошей, звісно, не було аж до кінця року. На Новий рік дали знову одну зарплату. То чи вірю я цим людям? Хм… Кажуть, треба вірити в хороше і до позитивного тягнутися, і по житті я стараюся це робити. Але я не можу зрозуміти: ЯК можна видати ліцензію клубу з 14 місяцями боргів перед футболістами? Як цим людям можна вірити? ФФУ хочу зберегти український футбол? Гаразд. Але питання: чи потрібен нам футбол з такими клубами? Але я буду надіятися, що принаймні раз за півтора роки в цьому клубі, Говерла приємно мене здивує і почне все ж розраховуватися. Але я вже майже ні в що не вірю тут.

– Як ви можете аргументувати небажання сімейства Шуфричів платити гроші футболістам? У нього різко закінчилися ці гроші зі зміною влади в країні? Навряд, правда?
– Звичайно, ні. Введіть в пошук «найбагатші люди України», і ви знайдете там відповідь на своє питання. Просто, якщо хтось дозволяє не платити, то для чого тоді платити? Мабуть, він так аргументує свою позицію. І з нами він при цьому не рахується. А ще, мабуть, він розуміє, що у нас є сім’ї, батьки, діти. Але, знаєте що? Йому це до одного місця. Це моя особиста думка.

Джерело: football.ua

| Рейтинг: 0.0/0
Категорія: Інше | Переглядів: 242
Всього коментарів: 0
avatar
          Rabota UA В фейсбуке Мы в контакте Lamoda UA Skidka UA
Реклама на сайте

 

2022-2015 uk-football.at©

При цитуванні і використанні

будь-яких матеріалів в Інтернеті

відкриті для пошукових систем

гіперпосилання на "Український футбол.at"

обов’язкові.