Президент «Геліоса» Олександр Гельштейн, як завжди, стримано розмірковує про успішні виступи цьогоріч і амбіції в подальшому, проте, читаючи між рядків, можна збагнути, куди тримають курс «сонячні».

– Олександре Матвійовичу, прийшов час проаналізувати першу частину змагань.Уже підбили підсумки виступів «Геліоса»?
– Авжеж. Скажу, що непогано завершили футбольний рік. У принципі, на мажорній ноті: останні два матчі виграли, тож повернулися до провідної групи. Із іншого боку, присутнє певне розчарування. У тому плані, що в деяких поєдинках недобрали свої очки. Відтак були би не на четвертому місці, а вище.

– Здається, це був один із найкращих літньо-осінніх етапів для харків’ян.
– Та чого ж? Кілька років тому «Геліос» уже зимував на другій-третій позиції в лізі. Насправді, ми ж не про рекорди замислюємося. Отож рухаємося вперед за будь-яких обставин.

– Улітку перед колективом ви поставили чітку мету – до зими бути в трійці. Зважаючи, що третє-п’яте місце ви розділяєте з «Черкаським Дніпром» і «Оболонню-Броварем», чи вважаєте, що команда виконала завдання?
– У принципі, так. Проміжне завдання виконали. Тим паче нас розділяє усього лише одне очко від другого місця та чотири – від першого. Загалом, здобули позитивний результат.

– Наразі обговорюють можливі варіанти ротації між лігами, подейкували навіть про чотири ФК на вихід у еліту. Чи цікава для вас ця тема?
– Звичайно, що цікава. Утім, поки немає розуміння, як організовуватимуться ліги й їхній формат. У будь-якому випадку потрібно дочекатися рішення. Можливо, дві команди підвищаться у класі, а може, й три-чотири. Хочеться якнайшвидше дізнатися, який буде формат майбутніх чемпіонатів.

– Чи не дивує така ситуація з невизначеністю?
– Повірте, хотів би дізнатися ще перед початком поточної першості, щоби знати, куди рухатися. Зима на носі, а ми ще нічого не знаємо… Незрозуміла ситуація, коротше.

– Усі бачать, який нині «Металіст». На превеликий жаль. Чи нуртує підсвідомо прагнення, щоби «Геліос» став першою командою Харкова?
– А чому би ні? Не хочу нікому бажати зла чи шкоди. Попри все. Більше того: маю надію, що в «Металіста» рано чи пізно все владнається. За великим рахунком, на таке велике місто, як Харків, мати дві команди – не так уже й багато. Відтак, думаю, надалі виступатиме дві команди, котрі матимуть своїх уболівальників.

– Вас як харків’янина, а не президента сусіднього клубу, не дивує ситуація, котра виникла в «Металіста»?
– Давайте так: у них – своя кухня, в нас – своя. Не маю права туди лізти. Тим паче в них є свій президент, а я працюю на благо іншого клубу.