Наставник «Черкаського Дніпра» оцінив третину пройденого шляху, розповів, коли спілкується з суддями та які завдання стоять перед командою.

— Ігоре Михайловичу, третина змагань уже позаду. Чи задоволені виступами?

— Якщо не брати до уваги останній тур, у принципі, задоволений.

— А що трапилося в Тернополі?

— Зіграли не в свій футбол. Достеменно не знаю, чесно. Можливо, підопічні були впевнені, що візьмемо три очки. Можливо, передчасно повірили в перемогу. За грою моментів й не було. Лише одна боротьба тривала. Визнаю, зіграли як-небудь. Утім, рано робити висновки. Усе найцікавіше тільки починається.

— Чи сподівалися, що з початку сезону команда перебуватиме в чільній групі?

— Бути в лідерах — відносне поняття. Виграв два матчі — на чолопку, програв — у нижній частині турнірної таблиці. На даний момент я не вважаю, що ми лідируємо чи лідирували. Все оцінюватиметься за фінальним результатом. Поки не підбивав підсумки. Налаштовую гравців так: чим далі — тим страшніше. Наче в лісі. Крім того, не потрібно забувати про різні обставини: травми, накопичення втоми. На жаль, не маємо рівноцінних замін. Чотири гравці випали, не поїхали на виїзд — ось і результат.

— Підсумки — підсумками, проте, гадаю, вам хочеться, щоби «Черкаський Дніпро» стабільно поповнював свій очковий доробок?

— Авжеж! А для чого тоді працювати, якщо не мати такої мети? Будемо до цього прагнути. Відтак старатимемося максимально набирати залікові пункти щоматчу.

— Уже був розбір польотів за тернопільський поєдинок?

— Іще ні. Днями проведемо аналіз гри й вкажемо підлеглим на їхні помилки.

— Як у вас відбувається цей процес? Сварити будете?

— До такого ще не доходило. Ситуацію нагнітати не варто. Хлопці самі розуміють, що зіграли невдало. Просто потрібно забутий цей матч і, використовуючи набутий досвід, готуватися до наступного. Відтак лаяти ніхто нікого не збирається. До того ж, пізно вже про щось говорити. Недопрацювали всі разом. До того ж позначилися втрати чотирьох виконавців. До речі, того дня багато лідерів утратили бали: вітчизняна друга ліга («Колос», «Верес» й «Інгулець»), перша («Зірка»), в Іспанії («Реал» і «Атлетико»), Італії («Інтер» і «Ювентус») та Англії («Манчестер Сіті» і «Челсі»). Напевне, день був не наш.

— Читав, що ви ніколи не перемагали в Тернополі.

— Так, черкасці там завжди складно виступають.

— Дива результативності в дебюті першості продемонстрував Скепський. Чому останніми тижнями Богдан «замовк»?

— Позначаються проблеми зі спиною. Думаю, в цьому причина. Відтак останнім часом він справді має не такий яскравий вигляд, як спочатку.

— Чому мало забивають люди, які найперші відповідають за цю функцію, — Батальський та Качур?

— Вони залежні футболісти. Коли часто виконують флангові передачі, коли нагнітаємо поблизу воріт опонентів, тоді в них є моменти. А так — їм складно самотужки щось створити попереду.

— Тим не менш, «Черкаський Дніпро» поступається лише «Зірці» за показником результативних ударів: 16 проти 18-ти у десяти матчах.

— Так, але могли забити ще більше. Вважаю, голів було не так і багато. Відтак притримуюся думки, що решта команд мало відзначалися, а не ми — багато.

— Згадували про травмованих. Мединського цьогоріч більше не побачимо?

— Швидше за все. Хоча сподіваюся на якнайшвидше повернення. Однак розумію, що через місяць-другий це вже буде інший гравець. Отож будемо його берегти й готувати належним чином до весняної частини змагань.

— За вашими словами, відсутність низки виконавців має прямий вплив на результати. Це сприятиме тому, щоби взимку розширити комплектацію колективу?

— Результати — результатами, я й до цього просив генерального директора ФК пана Лашкула, щоби підсилити команду. Вирішили, що гратимемо в нинішньому складі. Як буде в міжсезоння, чесно, не можу сказати. Хочеться влити трішки свіжої крові, за можливістю. Принаймні двох-трьох виконавців. Вдасться чи ні, не передбачу.

— Помітив, що не коментуєте суддівство. Це ви так задоволені роботою рефері?

— Я з ними спілкуюся упродовж матчів. Після намагаюся не коментувати.

— Якщо багато говорити під час поєдинку, то можуть відправити куди подалі.

— Куди? У відпустку хіба (сміється). Розумієте, можу щось сказати на емоціях, проте потім розумію, що був неправий. Намагаюся стримано реагувати в цьому плані.

— Як говорив ваш друг Сергій Лавриненко, надійний фінансовий тил — хороша мотивація. Бачите прагнення підопічних щотижня отримувати премію?

— Не знаю, хто сформував твердження, що у нас надійний фінансовий тил. У «Черкаського Дніпра» теж є свої проблеми, та ми їх не афішуємо. Так, вчасно отримуємо зарплатню, маємо заохочення бонусами. Проте негаразди також мають місце. Скажіть, у кого їх зараз немає? Не думаю, що в цьому аспекті ми потужніші за когось. Отож припускаю, що маємо умови не кращі, ніж у «Гірника», «Гірника-Спорту» чи «Оболоні-Броваря».

— Знайшли, звичайно, кого поставити в приклад. Приміром, у «Тернополі» невеликі гроші отримують, у «Ниві» їх узагалі не бачать.

— Од нас же пішов Захаревич у «Ниву», тож, напевне, на щось розраховував. Просто так Ярослав туди б не поїхав. Комусь платять, комусь — ні, це не від мене залежить. Нехай вони самі розбираються. Та й взагалі: чому мені рівнятися на команди, котрі не можуть похизуватися фінансовим становищем? Я дивлюся на кращих. Отож, дай, Боже, аби в Тернополі футболісти отримували зароблені кошти.

— Кажете, що є проблеми, втім, це не завадило по дорозі в Краматорськ привезти гостинці нашим бійцям.

— «Черкаський Дніпро» завжди намагається допомагати військовим, нікого не забути. У цьому плані Володимир Григорович старається зробити все можливе, що від нього залежить.

— Чи важливо для вас, на якому місці зимуватимете?

— Безумовно. Нам поставили зав­дання: восени бути в десятці, а навесні — в п’ятірці. Буде прикро, якщо розпочнемо на чолопку, а завершимо в середині чи в підвалинах турнірної таблиці.

— Десяте й п’яте місце… Чи не здається, що команду недооцінили?

— Ні, чому? Ми тільки підвищилися в класі, нам потрібен час на пов­ноцінну адаптацію. Поки не бачу бажаної стабільності у виступах.

— Адаптація? Усі ж одноголосно заявляють, що між другим і першим дивізіоном різниці немає.

— Бачите, «Оболонь-Бровар» теж її не відчув. Молодці, що тут скажеш. Старатимемося бути не нижче киян.

— Самі ж говорили, потрібно рівнятися на кращих. Приклад із «Сталлю», котра за рік опинилася в прем’єр-лізі, вам не імпонує?

— Як варіант. Знаєте, Жабченко торік взяв бронзові медалі, а зараз буксує. Такий футбол, нічого не передбачиш.

— Як дивитеся на те, що молодіжна збірна часто гостює в Черкасах? Можливо, приглядаєтеся до гравців?

— Кадри в молодіжці ми не шукаємо. Прем’єр-ліга вже давно всіх розібрала. Просто приємно, що в місті стежитимуть за хорошим футболом. Головне, щоби сприяла погода. Поле в нас одне, а нам іще десять матчів грати на ньому.

— Може, варто попросити команди, щоби менше стелилися в підкати?

— Та менше його топтали та бігали (сміється).

— До слова, на кого приходить більше глядачів: на «Черкаський Дніпро» чи команду Ковальця?

— Усе залежить од суперника. Здається, більше трьох із половиною тисяч уболівальників на наших поєдинках не було. Натомість, коли виступає молодіжка, було й вісім, і десять тисяч. Думаю, на найближчому матчі з Ісландією буде чимало людей.

— Либонь, вам також принагідно треба організовувати концерти, щоби покращити відвідуваність.

— Та напевно, але не мені це вирішувати. Моя справа — тренувати. На шоу-бізнесі мало розуміюся.

Джерело: У Ф