«Якщо ФФУ видасть «Говерлі» ліцензію, назву речі своїми іменами» - з часу публікації на UA-Футболі цього інтерв’ю з нинішнім наставником «Металіста» не минуло й двох тижнів. А вже вчора рішенням загальних зборів клубів Прем’єр-ліги ужгородці увійшли до числа 14-ти команд, які допущені до участі в змаганнях елітного дивізіону сезону-2015/2016. З одного боку, дива не сталося. З іншого – настав час збирати каміння. А отже, набираю номер Олександра Севідова зранку, 17 червня, знову і цитую винесену в заголовок його інтерв’ю фразу. У відповідь тренер попрохав час на те, щоб подумати, як про все правильно подати, до вечора.

 

- Знаєте, трохи подумавши, я вирішив, що залишу «Говерлу» в спокої і займатимуся своєю нинішньою роботою, - сказав Олександр Володимирович вже після повторного дзвінка, близько восьмої вечора. – У мене було сподівання, що з приходом до керма Федерації нового керівництва щось зміниться. Втім, цим своїм рішенням ФФУ продемонструвала: зрушень дочекаємося не скоро.

- «Попереджаю останній раз, якщо ще хоч раз комітет зачепить «Волинь», буде принижувати мене, моїх футболістів, знищувати славу моїх міста та області, я розкажу все, що робиться в українському футболі. Скільки клуби платять, скільки отримують інспектори, делегати, бокові – все розкажу! Лишіть в спокої мене і мою команду» - то слова Віталія Кварцяного, датовані груднем 2011-го. Після того «Волинь» чіпали неодноразово, але очікуваної «правди» чи «речей, названих своїми іменами» ми не почули й досі…

- Розумію, на що ви натякаєте. Просто я вирішив, що говорити про «Говерлу» зараз немає смислу. Прийде час і я обіцяю в розмові особисто з вами повернутися до цієї теми, пояснивши, що і як тоді було.

- А зараз ви готові пробачити керівництву ужгородського клубу все те, що вони вам винні?

- Ні. Наразі я не буду переводити конфлікт у публічну площину. Я тренер і хочу займатися тією роботою, в якій розуміюся. Радий, що нарешті маю таку змогу.

- Стосовно прийнятої вами пропозиції від «Металіста» теж існують різні думки. Приміром, вас звинувачують у тому, що ви не проявили корпоративної солідарності зі своїм попередником Ігорем Рахаєвим, який опинився у тій же шкірі, що й ви після розставання з «Говерлою»…

 

- Це маячня. Я сказав, що поки Рахаєва не розрахують, контракту з «Металістом» не підпишу. Слова я дотримав. Крім того, якби у нас всі спеціалісти дотримувалися принципів корпоративної солідарності, то половина клубів Прем’єр-ліги залишалися б без тренерів. А ми відповідно без роботи. Ви ж розумієте, в яких умовах нам доводиться працювати.

- Ви вже порівнювали нинішню ситуацію в «Металісті» з тією, за якої ви прийняли два роки тому «Карпати». Тоді ви теж мали останки попередньої команди, але сказали: «Не став би стверджувати, що під нашими ногами не було ґрунту. Ним виступав футбольний клуб»…

- Не вдаючись у деталі, відзначу, що нині ситуація трохи інша. Не буду казати – ліпша чи гірша. Просто інша. Подібність полягає лише у складності становища. Наразі у мене немає підстав не довіряти словам людей, які мене запрошували. Для функціонування колективу наразі робиться все необхідне. Будемо робити пріоритет на футболістів, які вже адаптовані до українського чемпіонату.

- Нині «Металіст» тренується на заміській базі у Харкові. Скільки футболістів уже приїхало в розташування команди?

- З нами тренуються Сергій Рижук, Кирило Ковальчук, Іван Бобко, Євген Зубейко. Вийшов з відпустки Олександр Горяїнов. Працює з нами Володя Прийомов, на якого теж дуже розраховуємо. Хоча не буду приховувати, що гравців наразі недостатньо. Дочакаємося 20 червня, коли з відпустки повернуться інші виконавці. Крім того, не приховую, що склад довкомплектуємо орендованими футболістами. Але мушу розчарувати генерального директора «Карпат» Ігора Дедишина. Він сказав, що львів’яни гравців Севідову в оренду не дадуть. Та ми й не збиралися їх саме із «Карпат» брати. Вартувало мені сказати, що я не проти бачити у «Металісті» Гітченка, як відразу розпочалися балачки. Справді, від послуг Андрія не відмовився б. Але не на правах оренди.

- Сергій Назаренко залишиться у «Металісті»?

- Я на нього розраховую. На жаль, Сергій поки в розташуванні клубу не з’явився. Але розмову з ним мав. Поїздку за кордон Назаренко спланував задовго до того, як ми визначилися з планами на міжсезоння. Попередньо в «Металісті» вихід із відпустки був запланований на 20 червня. Тому очікуємо на повернення Назаренка завтра, максимум – післязавтра.

 

- Іноземці в команді будуть? Маю на увазі не лише Юріцу Булята чи Давіда Каядо, які грали в Харкові навесні, а й новачків…

- Навряд чи. Іноземці можуть і з’явитися, але Булят вочевидь від нас піде. Взагалі позиція центрального оборонця є для нас проблемною, але спробуємо її вирішити з мінімальними для себе втратами.

- Літні збори команда, наскільки можна зрозуміти з повідомлень офіційного сайту клубу, буде проводити виключно в Україні…

- Так. Але виключно тому, що наразі не маємо визначеності з усіма футболістами і відповідно не можемо планувати їхнього виїзду в шенгенську зону. Тому вирішили провести десятиденний втягувальний збір на клубній базі у Високому, де створені всі умови для роботи. Повноцінний підготовчий збір відбудеться під Ужгородом, в комплексі «Камелот», обладнаному хорошої якості полями. Сподіваюся, там нам вдасться домовитися із непоганими командами для проведення спарингів.

- В Ужгороді тренуватиметься ще якийсь із клубів Прем’єр-ліги?

- Навряд чи. Але ми враховували той факт, що на Закарпатті в цю пору року погодні умови для підготовки професійних спортсменів прийнятніші, ніж на решті території України. Втім, вибір для таких поїздок в середині нашої держави нині не надто й великий.

 

- Із завданнями на сезон у клубі вже визначилися?

- Поки що ні, але не сумніваюся, що якісь цілі будуть. Можливо, на перших порах завдання будуть не найвищими, але попри це футболісти і тренери мають власні амбіції. Завдання, поставлене керівництвом – одне. Зовсім інше – завдання, поставлене в середині колективу. Якщо не ставити перед собою високих завдань, прогресу не буде. Голослівними фразами на кшталт «спробуємо залишитися в Прем’єр-лізі» чи «будемо боротися за єврокубки» розкидатися не хочу. Наше завдання – створити боєздатний колектив. Можливо, банально й так говорить багато інших тренерів. Але раз так сталося, що ті хлопці, які творили історію «Металіста», розійшлися, команду мусимо будувати заново. Сподіваюся, шлях ми обрали правильний. Зокрема вірю, що виправдає себе й спрямування на довіру власним вихованцям.

Джерело UA-Футбол